Читать во сне

Странные, мистические видения

• Приснилось, что читаете мысли других людей, отображает стремление выйти за рамки дозволенного.
• Угадывать мысли животных – к возможности раскрыть свои таланты.
• Видеть, что произносите заговор или заклинание, предостерегает сонником о неприятностях, предательстве.
• Читать надписи на могилах, предугадывает ссору с любимым человеком.

Малый Велесов сонник

Почему во сне снится Читать:

Читать – Хорошие новости, получить нечто // перемены; легкое – радость; божественное – счастье, здоровье, честь.

Цыганский сонник

Что значит, если снится Читать:

Читать – Во сне романы, театральные и другие легкие сочинения означает утешение и радость; читать духовное сочинение знаменует счастие и как телесное, так и духовное здоровье

Сонник эзотерика Е.Цветкова

Сонник: Читать что значит

Читать – Перемена в делах.

Сонник Странника

Читать – Знакомство; познание, новое занятие.

Сонник колдуньи Медеи

Читать по соннику:

Сон увидеть про Читать – Читать книгу — Не пропустите важного известия. Соглашайтесь на любое сотрудничество Читать письмо — Присмотритесь к вашему другу или партнеру внимательнее. Возможно, вы что-то упустили из виду Разбирать непонятные знаки — Сон призывает вас заняться самообразованием. Ваша интуиция требует конкретного наполнения

Сонник медиума Хассе

Сонник: Читать во сне

Читать – Написанное — успех; газету — проживешь жизнь с пользою; книжку — должен многому учиться еще.

Эзотерический сонник

Если снится Читать:

Читать – Обязанности, возложенные на вас, принесут вам перемены, если вы читаете сами положительные; если кто-то читает вам вслух отрицательные. Видеть читающего человека кто-то внимательно следит, как вы выполняете свои обязанности: на работе (начальник, сослуживцы); дома (свекровь, супруг); в учебе и т. д. От его оценки многое зависит в вашем будущем.

Сонник апостола Симона Кананита

Видеть во сне Читать

Во сне к чему снится Читать – Рукопись — успех — газету- проживете жизнь с пользой — книгу — должны многому еще учиться

Весенний сонник

К чему снится Читать по соннику?

Что значит Читать вслух (книга, журнал, газета) – Кто-то допытывается про вас, разузнает что-то.

Осенний сонник

К чему снится Читать во сне?

Что значит Читать вслух – Читать во сне вслух — к славе и величию.

Летний сонник

К чему снится Читать по соннику?

Сон видеть про Читать вслух – Возникнет легкое помешательство, возможность сойти с ума.

Толковый сонник

Почему снится Читать по соннику?

К чему видеть Читать светские книги – Радость; духовные — получение чести.

Шевченко Тарас — Сон (скорочено)

(1814—1861)

(Поема (комедія))

Поема починається ліричними роздумами автора—оповідача. У кожного своя доля і свій «шлях широкий»: хто зводить кам’яні мури, хто руйнує, хто намагається загарбати чужу країну, хто обирає ближнього, а хто потайки «гострить ніж на брата». Лицемір удає з себе тихого та богобоязливого, а сам тільки й чекає слушного часу, аби комусь «запустити пазурі в печінки». Інший будує розкішні храми і вихваляється своєю любов’ю до «отечества», з якого між тим «кров, як воду, точить».

Але всі мовчать, «як ягнята», наче так і треба, бо немає Бога на небі. Уярмлені люди вмирають у неволі, чекаючи раю на тім світі. Та даремно, бо його не буде. Автор просить усіх схаменутися, згадати, що і бідні і багаті — люди, «Адамові діти».

Такими були думки оповідача, коли він нібито п’яний повертався з бенкету. Дома ліг спати і побачив сон, що здивував би будь—кого. Приснилося йому, буцімто летить над землею сова, а він — за нею слідом. Летить і прощається зі світом, своїм краєм, де мучаться люди. Він прилітатиме до України тільки на розмову:

Порадимось, посумуєм, Поки сонце встане. Поки твої малі діти На ворога стануть.

Світає. Зайнявся край неба. Зверху відкрилась чарівна картина «повитої красою» країни, яка

Зеленіє, вмивається Дрібною росою, Споконвіку вмивається, Сонце зустрічає… І нема тому почину, І краю немає!

Але душа того, хто все це спостерігає, плаче і сумує, бо у тім раї

Латану свитину з каліки знімають, З шкурою знімають, бо нічим обуть Княжат недорослих; а он розпинають Вдову за подушне, а сина кують, Єдиного сина, єдину дитину, Єдину надію! в військо оддають! Бо його, бач, трохи! а онде під тином Опухла дитина, голоднеє мре, А мати пшеницю на панщині жне.

Попідтинню шкандибає покритка з байстрям, якої відцурались батьки і не приймають чужі люди, а панич, що її збезчестив, і гадки про це не має, розважаючись з іншою.

Ніхто не знає, скільки ще на цім світі панувати катам. А Бог, якщо й бачить із—за хмари людські сльози й горе, то не допомагає людям.

У ріднім краї немає щастя, і оповідач вирішує пошукати раю хоч на краю світа. Тяжко йому покидати матір—Україну, та ще тяжче дивитися на її сльози і убогість.

Полетівши за совою, він потрапив до вкритої снігом країни (Сибіру), де кругом «бори та болота», а людей немає. Та ось стало чути, як десь під землею гудуть кайдани. З—під землі, мов із домовини, стали виходити на світ не мерці, а закуті в кайдани живі люди, каторжники. Вони видобувають під землею золото, аби наситити ненажерливого (царя).

Серед каторжників не тільки злодії і розбійники. Є тут і затаврований, закутий в кайдани революціонер, «цар волі», що мужньо переносить усі муки, не зрікаючись своїх ідей:

А де ж твої думи, рожевії квіти, Доглядані, смілі, викохані діти, Кому ти їх, друже, кому передав? Чи, може, навіки в серці поховав? О, не ховай, брате! Розсип їх, розкидай! Зійдуть, і ростимуть, і у люди вийдуть!

І знов оповідач летить над землею. Дивиться зверху на хати над шляхами та міста з багатьма церквами, а в цих містах, мов журавлі, вишукуються муштровані солдати—москалі.

Далі він бачить унизу велике місто на болоті, де скрізь «церкви, та палати, та пани пузаті». На честь царя Миколи І тут влаштовано парад. Лакей вимагає хабаря за те, що потайки проведе оповідача у царські палати.

Але оповідач, відхиливши його послуги, став незримим і сам потрапив у палати, де побачив пихате панство і царя з царицею:

…аж ось і сам,

Високий, сердитий,

Виступає; обок його

Цариця небога,

Мов опеньок засушений,

Тонка, довгонога,

Та ще на лихо, сердешне,

Хита головою.

Оповідач дивується, що поети —»віршомази» порівнювали це жалюгідне створіння з богинею.

За царями йшла сила панства, і кожен з цих панів намагався стати ближче до коронованих осіб:

…може вдарять Або дулю дати Благоволять, хоч маленьку, Хоч півдулі, аби тілько Під самую пику.

Сердитий цар таки дав ляпаса своєму найстаршому придворному, той — нижчому чином, адалі вже пішло мов по ланцюжку — кожен намагався вдарити меншого від себе, аж поки бійка не вийшла з царського палацу на вулиці.

Оповідача здивувало, що все це сприймалося як царська милість і супроводжувалося радісними вигуками городян:

«Ґуля наш батюшка, ґуля! Ура!., ура!., ура!»

Вночі, коли гамір ущух, оповідач пішов подивитись столицю і був вражений цим дивним видовищем, адже розкішне місто збудоване на болоті дуже дорогою ціною:

Як то воно зробилося З калюжі такої Таке диво… отут крові Пролито людської — І без ножа…

На одному боці ріки чути дзвони Петропавлівської фортеці, на іншому — стоїть пам’ятник Петрові І (тому, що «розпинав нашу Україну») від Катерини II (яка «доконала вдову сиротину»).

Оповідач зажурився, згадавши сумну історію України. Адже це на козацьких костях побудовано столицю Російської імперії, а у темниці замордовано наказного гетьмана Полуботка. Цар зідрав шкуру з українців, щоб пошити з неї собі багряницю і закласти у цій «новій рясі» багаті церкви та палати.

Зійшло сонечко, і оповідач уздрів інший Петербург — місто, де люди тяжкою працею заробляли собі хліб насущний. Серед чиновників, що поспішали до Сенату, він побачив чимало своїх земляків, які зріклися рідної мови, пишуть папери і деруть хабарі, зневажаючи свою неньку Україну.

Оповідач вирішив ще раз зазирнути в царські палати. Побачив там сердитого, як ведьмідь, царя, що гримав на панство, на челядь та на москалів.

А коли від його крику всі провалились у землю, цар залишився безпорадним, нікчемним і зовсім не страшним, мов кошеня. Він здався оповідачеві таким чудним, що той навіть засміявся.

Почувши сміх, цар знову розлютився і зикнув на оповідача, який перелякався і… прокинувся.

Так закінчився цей надзвичайний «сон» — диво, що сниться тільки «юродивим та п’яницям».

Скорочено СОН

Схожі твори:

1. Скорочено INTERMEZZO – МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ Новела Присвячую кононівським полям Дійові особи: Моя утома. Зозуля. Ниви у червні. Жайворонки. Сонце. Залізна рука города. Три білих вівчарки. Людське горе. Герой збирається в дорогу, треба тільки зібратися. Але навіть таке маленьке “треба” викликає у нього небажання щось робити, порив опиратися всім численним обов’язкам. Місто втомило його своїм гамором…
2. Скорочено “Серце” Искандера Добуток Фазиля Искандера Серце розповідає читачеві про історію, що відбулася зі звичайною людиною. Оповідання ведеться від імені головного героя, Віктора Максимыча. Він – аматор шахів, звичайно вечора проводить у ресторані Амра за грою в шахи. За однією з ігор він і розповідає історію, що відбулася з ним. Колись він захоплювався…
3. Скорочено РУКАВИЧКА – ФРІДРІХ ШИЛЛЕР ФРІДРІХ ШИЛЛЕР РУКАВИЧКА Ждучи на грища і забави, В звіринці своїм величаво Король Франциск сидів; Тіснились вельможі при троні, А кругом, на високім балконі Дам барвистий вінок процвів. Король дав знак рукою – І з грат сторожкою стопою Виходить лев; Але не лунає рев: Пустелі друг Зором німим обводить круг…
4. Скорочено “М’ясо” Куприна Добуток А. И. Куприна М’ясо складається з восьми частин. Головний герой – студент – медик Борис Полубояринов. Як звичайно, він прокинувся рано ранком. Швидко підхопився з постелі, прийняв холодний сильний душ, виконав вправи з гирями, почистив зуби, зачесався. Потім подзвонив. По вже заведеному звичаї, лакей приніс яйця, холодне м’ясо й…
5. Скорочено “Ціт яблуні” Коцюбинського “Цвіт яблуні” Коцюбинський короткий зміст ви можете за 5 хвилин, але краще читати не короткий зміст (переказ), а повну версію оповідання. Коцюбинський у своїй новелі розкриває внутрішній світ свого героя, цілу гаму почуттів і відчуттів. Ситуація вкрай драматична: у сусідній кімнаті помирає його дитина, його улюблена донечка. Він нічим не…
6. Скорочено “Спати хочеться” Чехова Ніч. Нянька Варька, дівчинка років 13, качає колиска й ледве чутно співає колискову. Дитина плаче й не засипає, Варьке хочеться спати, але якщо вона засне, хазяї приб’ють її. Їй сниться, як по дорозі йдуть люди, а потім падають і засипають. Після вона бачить її покійного батька. У нього розігралася грижа,…
7. Скорочено “Листа Асперна” Джеймса Дослідник Творчості великого поета Джеффри Асперна приїжджає у Венецію, щоб познайомитися з його колишньої улюбленої Джулианой Бордеро, що живе з незаміжньою племінницею Тванню у великому будинку й ні з ким не спілкується. У Джулианы є листа Асперна, якими герой оповідання мріє заволодіти, але вона ховає їх від всіх і припиняє…
8. Скорочено “Сон Макара” Короленко Макар – головний герой, селянин. Сам автор відніс свій добуток до “святочным оповідань”. Написаний у якутському посиланні (зима 1883-го), оповідання навіяне реальними побутовими враженнями молодого письменника (він жив у селянина Захара Цыкунова, що і стали прототипом Макара). Але, називаючи в первісних начерках героя Захаром, Короленко, мабуть, недарма перемінив його ім’я…
9. Скорочено “Голем” Мейринка Раптом він виявляється в похмурому дворі празького гетто, бачить своїх сусідів – чотирнадцятилітню рудоволосу Розину й людини із круглими риб’ячими очами й роздвоєною заячою губою – лахмітника Аарона Вассертрума, Розина намагається звернути на себе увага героя, за нею ревниво спостерігає один із братів-близнюків, рябий підліток Лойза (втім, і інший брат,…
10. Скорочено “Бал” Баратинського Поема починається описом московського балу. Гості з’їхалися, літні дами в пишних уборах сидять біля стін і дивляться на юрбу з “тупою увагою”. Вельможі в стрічках і зірках сидять за картами й іноді приходять глянути на танцюючим. Молоді красуні кружляються, “Гусар крутить свої вуси,/ Письменник манірно острится”. Раптом усе зніяковіли; посипалися…
11. Скорочено БІЛИЙ КІНЬ ШЕПТАЛО – ВОЛОДИМИР ДРОЗД “…сутеніє; раптом на галявині – кінь – самотній”. P. М. Рільке До конюха Степана прийшов хлопець-підпасок і передав, що за наказом завферми треба прислати коня до привода. Кінь Шептало сподівався, що Степан не вибере його. З конюхом у нього особливі стосунки. Інші коні це відчувають, тому й недолюблюють Шептала. Степан…
12. Скорочено Пропала совість Салтикова-Щедріна М. Е “Совість пропала раптом… майже миттєво! Ще вчора ця докучлива нахлібниця так і миготіла перед очами, так і чудилася збудженій уяві, і раптом… нічого!” Без совісті людям стало жити легше, вони “поспішили скористатися плодами цієї волі”. Почалися грабежі й розбої, люди остервенились. Совість же валялася на дорозі й “усякий шпурляв неї,…
13. Скорочено Про що плачуть коня Абрамова Ф. А “Щораз, коли я спускався із сільського угора на луг, я як би знову й знову попадав у своє далеке дитинство – у мир пахучих трав, бабок і метеликів і, звичайно ж, у мир коней, які паслися на прив’язі, кожна біля свого кола. Я частенько брав із собою хліб і підгодовував…
14. Скорочено “Двоє в грудні” Казакова Вони зійшли ледве не останніми на далекій станції. Сніг лунко скрипів під їхніми кроками. “Яка зима! – сказала вона, жмурячись – Давно такий не було”. Ліс був пронизаний димними косими променями. Сніг завісою раз у раз повисав між стовбурами, і їли, звільнені від вантажу, розгойдували лабетами. Вони йшли з увалу…
15. Скорочено “Важелі” Яшина Увечері в правлінні колгоспу сиділо четверо: бородатий тваринник Ципышев, комірник Щукин, бригадир рільничої бригади Іван Коноплев і голова колгоспу Петро Кузьмич Кудрявцев. Чекали початку партзборів, так запізнювалася вчителька Килина Семенівна, п’ятий член парторганізації. Чекаючи розмовляли. “От сказали – плануйте знизу, нехай колгосп сам вирішує, що сіяти, – висловив наболілий голова….
16. Скорочено “Руслан і Людмила” Пушкіна Князь Володимир-сонце бенкетує в гридниці з синами і натовпом друзів, святкуючи весілля молодшої дочки Людмили з князем Русланом. На честь молодят співає гусляр Баян. Лише троє гостей не радіють щастя Руслана і Людмили, три витязя не слухають віщого співака. Це три суперника Руслана: витязь Рогдай, хвалько Фарлаф і хозарський хан…
17. Скорочено “Кавалер Глюк” Гофмана Головний герой, сидячи в кафі й слухаючи, на його думку, потворну музику місцевого оркестру, знайомиться із загадковою людиною. Той погоджується випити з ним, попередньо довідавшись, не чи берлінець він і чи не складає музику. Головний герой негативно відповідає на перше питання, на другий же зауважує, що має поверхневе музичне утворення…
18. Скорочено “Павутинка” Акутогавы Один раз ранком Будда бродив на самоті по березі райського ставка. Він зупинився в роздум і раптом побачив усе, що діялося на дні Лотосового ставка, що доходив до самих надр пекла. Там, унизу, юрбилася безліч грішників. Погляд Будди впав на один з них. Кликали його Кандата, і був він страшним…
19. Скорочено РИНГ – БОРИС ОЛІЙНИК І гнів, і жах. І білі маски Облич. І злами рук, як ринв. І от затихло. Тільки пласко Лисніє квадратовий ринг. Там не суперник мій, а ворог Зіперсь бундючно на канат. Над ним у чорному, як ворон, Чаклує хижий секундант. Той ворог хитро, як лисиця, Мені готує рішенець. Нахабно в…
20. Скорочено “Примара Олександра Вольфа” Гайзданова Герой розуміє, що автор книги, Олександр Вольф, і є людина, у який він стріляв. Незрозумілим залишається тільки, як він міг виявитися англійським письменником. Героєві хочеться побачити з Вольфом. Виявившись у Лондоні, він приходить до директора видавництва, що випустило книгу, але виявляється, що Вольфа в Англії немає. У Парижу герой повинен…

У каждого своя судьба и свой путь широкий. Один сводит каменные стены, другой разрушает, кто пытается захватить чужую страну, кто обижает ближнего, а кто тайком острит чем на брата». Кое-кто изображает из себя тихого и богобоязненного, а сам только и ждет, чтобы кому-то «запустить когти в печени». Другой строит роскошные храмы и хвастает своей любовью к «отечеству», с которого между тем «кровь, как воду точит». А все молчат, «как ягнята», как будто так и надо, ждут рая на том свете. Надо опомниться, потому что все — и богатые и бедные — «Адамовы дети».
Так думал рассказчик, возвращаясь навеселе с банкета. Лег спать, и приснился ему странный сон.
Кажется ему, что летит сова, а он — за ней. Летит и прощается с миром, своим краем, где мучаются в неволе люди.
Светает. Занялся край неба. Сверху открылась волшебная картина «увитого красотой» страны, «зеленеет, умывается Мелкой росой, Испокон веков умывается, Солнце встречает… И нет поэтому почина, И края нет!» Но в том раю «заплатанную свитину с калеки снимают, 3 шкурой снимают, потому что нечем обуть Княжат невзрослых; а вон распинают Вдову за оклад, а сына куют, Единственного сына, единственного ребенка, Единственную надежду! в войско отдаю!»
Никто не знает, сколько еще на этом свете господствовать палачам. В родном крае нет счастья, то надо его поискать где-нибудь еще. Улетев за совой, рассказчик попал к покрытой снегом страны (Сибирь), где кругом «боры и болота», а людей нет. Когда слышит — под землей лязг кандалов. Это каторжники добывают золото для прожорливого царя. Но среди воров и разбойников — «царь воли», декабрист, мужественно переносит все муки, не отрекаясь от своих идей.
И вновь рассказчик летит над городами, видит ряды муштрованих солдат — москалей. Долетает до большого города на болоте, где везде «церкви, и палаты, и господа пузатые». В честь царя Николая И здесь устроен парад. Лакей-землячек требует взятку за то, что проведет тайком во дворец. Рассказчик становится невидимым и сам попадает в царских палат. Удивляется, что царь высокий, сердитый, а царица «тонкая, длинноногая, как опенок засушенный», совсем не такая, как ее изображают придворные художники. За царями шло господа, пытаясь стать поближе к коронованных особ — «может ударят Или кукиш дать благоволят…» Разгневался царь дал пощечину самому старшему придворному, тот низшему чину, тот — дальше, пока драка не вышла из дворца на улице. Но все это воспринималось, как царская милость. Ночью, когда шум утих, рассказчик пошел посмотреть столицу, которое было построено такой дорогой ценой — на костях тысяч и тысяч людей, особенно украинских казаков. Увидел памятник Петру i («распинал нашу Украину») от Екатерины II («доконала вдову сиротину»).
Взошло солнышко, и рассказчик заметил трудовой Петербург. Среди чиновников, спешащих на службу, он увидел немало своих земляков, которые отреклись от родного языка, дерут взятки и презирают свой народ.
Рассказчик решил еще раз заглянуть в царские палаты. Он увидел там сердитого, как медведь, царя, что кричал на придворных. Все от его крика провалились в землю, он остался сам — беспомощным, презренным, как котенок. Это показалось рассказчику таким странноватым, что он засмеялся. Царь как зикнув на рассказчика, что тот аж испугался и… проснулся.
Критика, комментарии к произведению, объяснения (кратко)
Т. Шевченко использовал форму сна, чтобы показать широкую панораму жизни в Российской империи, где народы живут в неволе, подавляется все вільнолюбиве. Он резко раскритиковал систему царской власти и лично коронованных особ, в которых государству жизнь — будто кошмарный сон. Именно за эту поэму Шевченко получил суровое наказание — десять лет солдатчины в далеких казацких степях с запретом писать и рисовать.